26 квітня студенти ІІІ курсу правничого відділення спільно з викладачем Іриною Новосядло у рамках теми “Націоналізм як напрям української політичної та правової думки ” відвідали Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького”.
Комплекс на перетині сучасних вулиць Степана Бандери та Коперника споруджений наприкінці ХІХ ст. для австрійської жандармерії. На початку ХХ ст. ця будівля була перетворена на в’язницю, в якій утримувались політичні в’язні. Ця тюрма пережила три окупаційні тоталітарні режими: польський, німецький та радянський.
Найкривавішою сторінкою в історії тюрми є 1941 рік. Наприкінці червня у стінах в’язниці та на внутрішньому подвір’ї першими совєтами тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв’язнів – 1645. Тюрма НКВС на вулиці Лонцького стала однією братською могилою для представників різних національностей, найбільше з них були українці (понад 750), але були й поляки, євреї, росіяни. Наймолодшому з них було лише 13 років. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в’язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ.
У різний час у тюремних камерах сиділи тисячі оунівців, священиків, громадських діячів, шістдесятників, дисидентів. У цих стінах зазнали фізичних і моральних тортур такі світочі нашого народу, як Степан Бандера, Ярослав Стецько, Юрій Шухевич, Катерина Зарицька, кардинал Йосиф Сліпий, Левко Лук’яненко, брати Горині, Іван Гель, В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці та багато-багато інших українців.. Сьогодні ця тюрма – це нагадування про злочини російських окупантів проти українців, за які вони до сьогодні непокарані. А також це символом нашої жертовної боротьби за незалежність України.
26 квітня студенти ІІІ курсу правничого відділення відвідали Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького”
